
Я - умный парень, так думаю я сам. Федя, опиуха, баклаха - это мои компаньоны, с которыми я всегда весело провожу время. Мне не нужна наматывающая голову орех вика, я и так весь в этом мире.
Раз, два, три - и я уже в закладке. Дым плотнее, музыка громче, а я становлюсь все смелее. Ощущения, словно в цирке, но только без клоунов. Цирк в моей голове, там я - звезда, там каждый день - шоу.
Но не все так просто, наткнулся я на кидалу. Доверился, а он вытянул из меня наличку. И вот я один, без своих красавиц - закладок. Что делать? Искать нового дилера, но они стоят как билеты на международный тур.
| Жизнь наркомана | Жизнь рэпера |
|---|---|
| Боль, страх, скука, | Радость, свобода, сила, |
| Закладка, укол, | Рифмы, студия, трек, |
| Безысходность, потеря, | Успех, слава, деньги, |
| Отрава, ложь, болезнь, | Карьера, творчество, жизнь. |
Все переживания остались позади, я снова в строю. Взял себя в руки, не допущу новых ошибок. Я знаю, что не одинок, ведь рядом моя команда. Вместе мы покорим мир, запишем новый трек, поднимем адреналин до небес.
Шаг за шагом, день за днем, я иду к своей цели. Гангста рэп - моя кровь, аналоговый мир - мои пульсации. Время от времени возвращаюсь к закладкам, но теперь это уже не та мелодрама, а просто деталь в моей истории.Я - рэпер, живущий на грани. Жизнь наркомана и рэпера переплетаются словами, рифмами и музыкой. Постоянно балансирую на грани безумия и гениальности. Но я верю, что мои песни переживут меня и станут частью истории.
Возможно, когда-нибудь я найду свою границу, свою точку безвозвратного возвращения. Но пока что я продолжаю погружаться в мир гангста рэпа, читать свои стихи на сцене и зажигать толпы своей энергией.
Я - рэпер наркоман, и стягиваю наркотики с пыльной полки. Но моя музыка - это настоящий наркотик, который необходим каждому моему слушателю. Я - главный дилер своих рифм, и мои закладки - это каждое слово, каждая строка, каждая трек. Я живу этим, и я горжусь этим.Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!